Історія
На території Празі 22 в Угріньовсі було гетто, де жило 15 ромських сімей у льохах та гаражах, що належали колишній цегельні. Ці сім'ї жили та виховували своїх дітей в жахливих умовах: без питної води, електрики, газу та каналізації. Люди страждали не лише від матеріальної недостачі, але й від відчуття відчуження від звичайного життя. Причиною цього стану була втрата їхньої роботи на збанкрутілій цегельні та пов'язаного з цим житла. У 2000 році на місце ромської теренної працівниці в цьому міському районі прийшла Марія Гайлова і вирішила шукати вирішення цієї ситуації. Пані Гайлова кілька місяців відвідувала гетто та спілкувалася переважно з жінками та дітьми. Поступово вона здобула довіру і до чоловічої частини населення.
У співпраці з Управлінням міського району Праза 22 вдалося поступово розмістити частину сімей у Будинку інтегрованого проживання Прази 22. Жителям, які мали словацьке громадянство, була оплачена поїздка до місця їхнього постійного проживання, і для них було організовано тимчасове проживання в притулках на Словаччині.
Так розпочалася робота над комплексним вирішенням соціальних проблем сімей та пошуком шляху до їхнього повернення до життя суспільства.